Види ефективності (ефектів)
Розмір ефекту від реалізації нововведень безпосередньо визначається очікуваною їх ефективністю, яка виявляється як: • поліпшення використання ресурсів; • збільшення обсяг продажу; • одержання прибутку від упровадження винаходів, патентів, ноу-хау, ліцензійної діяльності; • зміна асортименту продукції та поліпшення його якості, створення нових товарів і послуг, що повніше задовольняють потреби споживача; • зміна умов праці та підвищення її ефективності; • приріст і накопичення нових знань, умінь і навичок; • підвищення кваліфікації робітників; • можливість навчання, зміни професії і соціального статусу працюючого; • підвищення рівня задоволеності умовами та змістом праці, можливість самореалізації; • поліпшення системи управління й організації як виробництвом, так і суспільством у цілому (розвиток демократії, гуманізації управління, упровадження принципів самовдосконалення соціотехнічних систем); • зміна якості і стилю життя людей, формування нової культури. Отже, ефективність інноваційної діяльності визначається її конкретною спроможністю створювати інновації, які зберігають відповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів, коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачених корисних ефектів продуктів, послуг, технічних систем або дають змогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів споживання, які створюють комфортні умови життя людей, нові правила соціальних відносин.
Ці ефекти різноякісні, проте взаємопов’язані. Величина ефекту визначається також швидкістю поширення інновацій, наприклад, швидка заміна застарілої техніки, технології дає можливість економити ресурси, підвищувати якість продукції, оберігати від забруднення навколишнє середовище; поява на ринку нових товарів спричинює зміни структури цін, галузевої структури виробництва, підвищення (зниження) рівня життя населення.
Крім того, поширення інновацій створює нові знання, нову інформацію. Накопичення в суспільстві нових соціальних знань впливає на темпи розвитку суспільства в напрямі зміни тенденцій якості та стилю життя, підвищує рівень освіти, культури, інтелектуальність нації, збільшує тим самим інноваційний потенціал держави.
Інноваційна діяльність створює економічні передумови для: 1) подолання відставання країни в науково-технічному розвитку; 2) прискорення наступних техніко-технологічних і соціальних циклів розвитку суспільства на іншій науково-технічній базі. Звичайно, інноваційна діяльність може мати (і має) негативні наслідки, супроводжуватись несприятливими побічними ефектами, наприклад, як раніше зазначалось, руйнацією навколишнього середовища, погіршенням здоров’я людей.
Так, під впливом електромагнітного випромінювання (ЕМВ) різних приладів (апарати стільникового зв’язку, комп’ютери, мікрохвильові печі тощо) змінюється функціональна структура діяльності мозку, погіршуються пам’ять, зір, підвищується артеріальний тиск, порушується діяльність специфічних гормональних функцій і т. ін., що викликає не тільки стурбованість за здоров’я людства, а й додаткові витрати на вирішення цих проблем.
Таким чином, далеко не завжди науковий і науково-технічний результати збігаються і виявляються негайно і саме в тому напрямі, куди вкладаються кошти.
Проте соціальний ефект притаманний тією чи іншою мірою всім видам науково-технічних розробок. Соціально-політичним ефектом називають результат, який сприяє розвитку суспільства, задовольняючи його потреби, і оцінюється в основному якісними показниками, наприклад, поліпшенням здоров’я, підвищенням коефіцієнта інтелектуальності (IQ) людини, розвитком демократії, освіти, задоволенням естетичних потреб тощо.
Як правило, чим більші соціально-політичні досягнення, тим складніше дати їм інтегральну кількісну оцінку. Соціальні оцінки відображають внесок інноваційного проекту в покращання соціального середовища, а саме підвищення якості життя людей, що характеризується такими показниками: • рівень життя – доходи населення; ціни і тарифи на товари й послуги; споживання населенням продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, забезпечення житлом, комунальними послугами; • спосіб життя – зайнятість населення, підготовка кадрів, забезпечення населення об’єктами освіти, культури, мистецтва, спорту, транспортним обслуговуванням, забезпечення соціальної безпеки; • здоров’я і довголіття – поліпшення умов праці, розвиток сфери охорони здоров’я, рівень обслуговування тощо.