Управління результативністю менеджменту організацій
Ефективність управління характеризується кінцевими результатами виробничо-господарської діяльності і показниками ефективності управління підприємством. Ефективність управління необхідно розглядати в єдності двох сторін – економічної і соціальної. Соціальна складова ефективності відображає величину і ступінь задоволення потреб населення. Економічна ефективність визначається найчастіше лише як економія коштів, що використовуються у процесі виконання робіт, спрямованих на збереження і поліпшення фізичних характеристик об’єктів.
Соціальна ефективність характеризується рівнем досягнення соціальних цілей: гарантія зайнятості працівників, підвищення заробітної плати, підвищення змістовності і покращення умов праці, збільшення вільного часу робітників, підвищення продуктивності праці. Узагальнюючий показник соціальної ефективності системи управління підприємства конкретизується в показниках активізації людського фактору, матеріальної і моральної зацікавленості, дисципліни праці, розвитку господарського управління. Особливу увагу при вивченні цієї теми необхідно звернути на показники економічної ефективності управління підприємством.
Інтегрований показник економічної ефективності управління вимірюється співвідношенням економічного ефекту до ресурсів або витрат. В якості економічного ефекту в основному використовують розмір прибутку. До окремих показників економічної ефективності управління відносяться: рівень продуктивності праці, фондовіддача, частка ринку, рівень виробництва нової продукції, рівень собівартості продукції, рівень якості обслуговування покупців та інші.
Ефективність управління господарською діяльністю підприємства у загальному вигляді визначається як спроможність певної кількості та якості витрат забезпечити певний результат відповідно до мети діяльності підприємства. Рівень економічної та соціальної ефективності управління підприємства залежить від багатьох чинників, тому для практичного вирішення завдань управління ефективністю діяльності соціально-економічної системи важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за наступними ознаками: 1. За місцем реалізації чинників у системі управління підприємством: зовнішні: державна соціально-економічна політика, інституційний механізм, інфраструктура, структурні зміни; внутрішні: тверді (технологія, устаткування, матеріали, енергія, вироби) та м’які (працівники, методи управління, стиль управління, організація та система управління). 2. За основними напрямами розвитку діяльності підприємства: структура виробництва, інноваційні технології, форми і методи організації діяльності на підприємстві, конкурентоспроможності продукції; планування; мотивація персоналу; зовнішньоекономічна діяльність.
3. За джерелами підвищення ефективності: зростання продуктивності праці, зниження витрат або раціональне використання ресурсів, зниження фондомісткості та матеріаломісткості продукції. Процес управління ефективністю діяльності підприємства спрямований на раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів в інтересах якнайповнішого задоволення інтересів і потреб споживачів та власників.
Можна стверджувати, що ефективність використання ресурсів є невід’ємною складовою процесу управління ефективністю діяльності підприємства, тобто є величиною відносною. «Ефективність», на відміну від «ефекту» – величина відносна, яка вимірюється співвідношенням результату до цілей, результату до витрат.
Існує декілька підходів до класифікації видів ефективності: 1. Покропивний С. Ф. розглядає наступні види ефективності: народногосподарська (відображає ефективність виробництва з точки зору всього народного господарства в цілому, країни, регіону); бюджетна (враховує вплив діяльності підприємства на витрати і прибутки); комерційно-фінансова (враховує фінансові результати діяльності підприємства). 2. Маркіна І. А. розглядає ефективність як комплексне співвідношення результатів діяльності і витрат, що виражені через три основні групи показників ефективності управління: показники соціальної ефективності управління, показники ефективності використаних ресурсів, показники економічної ефективності (прибуток, мета). Вона зазначає, що потрібно розрізняти ефективність управління: результативну (доцільну), тобто коли є результатом прибуток чи мета; витратну; споживацьку (соціальну).
3. Сердюк B. C. виокремлює кілька видів організаційної ефективності: внутрішню, зовнішню, загальну, ринкову, стратегічну (цільову), витратну, оперативну, ефективність інноваційного проекту. За окремими ознаками виділяють наступні види ефективності: 1. За ступенем збільшення ефекту: первинна ефективність; синергічна ефективність.
2. За структурою організації виробництва: ефективність робочого місця; ефективність підрозділу (управлінського чи виробничого); ефективність підприємства в цілому. 3. У залежності від темпів економічного зростання виробництва: екстенсивний розвиток виробництва (збільшення темпів, покращення діяльності).
4. За об’єктом оцінки: повна (інтегральні показники); часткова (за певними показниками); 5. За характером витрат: поточна; одноразова. 6. За масштабами співробітництва: загальновиробнича ефективність діяльності підприємства; зовнішньоекономічна діяльність.
Необхідно зрозуміти, що критеріями ефективності є: дієвість, економічність, якість, прибутковість (співвідношення доходів і витрат), продуктивність, умови роботи, впровадження нововведень. Оцінка ефективності функціонування підприємства включає три складові: задоволення потреб населення, ефективність роботи організацій, ефективність управління підприємством як цілісним об’єктом.