Тенденція недовговічності
На міжнародному рівні прискорюються процеси транс-націоналізації, поглиблюється міжнародний поділ праці, формується всесвітня інноваційна сфера на базі науково-дослідної мережі, що охоплює весь світ, виникають нові професії, ускладнюється структура життя, наприклад, системний аналітик, програміст, комп’ютерщик, кодувальник, бібліотекар, що працює з магнітними дисками, – це лише мала частка тих, чия діяльність пов’язана з комп’ютерами. Усе це потребує нових видів спеціальних знань, старі професії втрачають свою властивість і поступово зникають. Навіть тоді, коли назва професії залишається колишньою, зміст самої роботи трансформується і люди, що її виконують, змінюються теж. Будь-які зміни в роботі супроводжуються певним стресом.
Людина позбувається старих звичок, старих методів спілкування і повинна навчатися новому.
Розуміння того, що ніяка робота не може бути істинно постійною, зумовлює формування відносин умовних, модульних і в більшій мірі тимчасових. Зростає мобільність і плинність робочої сили.
Цей процес є характерною рисою сучасності багатьох країн. Так, в Англії плинність робочої сили у виробничій сфері становить 30-40 % на рік, у Франції – близько 20 %, у Швеції – 25-30 %. Мобільність американської робочої сили вдвічі вища від західноєвропейської.
За один тільки рік (1967-1968) 36 млн американців змінили свою адресу. І таке масове переміщення здійснюється в США щорічно.
Дослідження свідчать, що темпи переміни місця роботи для вчених, інженерів, які працюють у сферах інноваційної діяльності в США, приблизно вдвічі вищі, ніж в інших галузях американської промисловості.
Щорічно 20-25 % працюючих у «Силіконовій долині» змінюють місце роботи, 3-5 % американських учених переходять щорічно з індустрії в університети і навпаки.
Цей процес, з одного боку, позитивно впливає на швидкість розповсюдження нових технологій, а з іншого – мобільність висококваліфікованої праці фундаментально впливає на весь обрис американської інформаційної індустрії, створюються нові наукоємні фірми, які діють як рушійна сила інноваційного процесу.
Процеси мобільності та міграції населення відбуваються майже в усіх країнах світу. Хвилю масової міжнародної міграції переживає Європа.
Спеціалісти, робітники тисячами приїжджають з Алжиру, Туреччини, Іспанії, Югославії, України, країн Середнього Сходу в економічно розвинуті країни Європи.
Наприклад, у Кельні (Німеччина) на величезному заводі Форда чверть робітників – турки, інші іноземні робітники «осідають» у Швейцарії, Франції, Данії, Швеції.
Проте в Європі, на думку, значна частина міграції зумовлена переходом від сільського господарства (безробіття) до промисловості.
У США, навпаки, перерозподіл населення, що продовжується, формує новий спосіб життя, пов’язаний із зародженням суперіндустріального суспільства, що є результатом прискорення ланцюжкової реакції змін: наукові відкриття – розробка і впровадження інновацій – використання поширення – вплив – генерування нових творчих ідей – різко зростаюча крива прискоренім соціально-економічного розвитку суспільства, усіх сфер його діяльності. Крім того, інтервал між стадіями циклу скорочується і прискорюються його темпи.
У літературі існують такі визначення цього процесу: транс індустріалізація, постіндустріалізація, пост цивілізація, суспільство інформаційних технологій.
Проте всі ці терміни визначають складний і швидкий процес не просто змін, а радикальної трансформації суспільства й усіх складових його структур. На цей факт звертає увагу американський соціолог Д. Белл, який висунув ще на початку 70-х років XX ст. концепцію «постіндустріального суспільства».
На його думку, збільшення впливу науки на виробничі процеси і пов’язане з цим підвищення ролі науково-технічного персоналу, впровадження інформаційних технологій свідчать про нову фазу розвитку суспільства, бо саме впровадження комп’ютерної технології у виробництво започаткувало нову промислову революцію, результати якої безпосередньо торкаються становища індивіда в суспільстві.
Зовнішнє прискорення перетворюється на прискорення внутрішнє.
«Коли речі починають змінюватися зовнішньо, у нас відбуваються паралельні зміни всередині», – стверджує Кристофер Райт з Інституту досліджень впливу науки на людину.
Характер цих змін настільки глибокий, що з прискоренням розвитку індивіда і людству в цілому необхідно бути адаптованими до цих змін. Інтенсивність інноваційних процесів у країнах світу істотно загострює проблеми взаємозв’язку людини з навколишнім середовищем.
Через зростаюче використання природних ресурсів та забруднення довкілля відходами людської діяльності (сільського господарства, промисловості, транспорту та ін.) прискорюється екологічна криза. Глобальне потепління, кислотні дощі, хімічне забруднення води, ґрунту, повітря, їжі пестицидами, токсинами становлять загрозу не тільки здоров’ю людей, а й самому існуванню цивілізації.