Регулювання якості
Регулювання якості як перехід від технічного контролю – цей підхід включає три найважливіших елементи: контроль, аналіз і на цій основі регулювання технологічного процесу, тобто вибір і здійснення дій, що забезпечують підтримку необхідного рівня якості. Управління якістю в масштабах фірми покладається на центральну службу контролю якості (або забезпечення якості), в функції якої входить розробка якісних показників за всіма видами продукції, що випускається, методів перевірки якості та порядку проведення випробувань, аналіз рекламацій і порядок їх регулювання, з’ясування причин виникнення дефектів і браку та умов їх усунення. Захист конкуренції є компетенцією держави, яка має розробляти відповідне антимонопольне законодавство і створювати антимонопольні органи, які здійснюватимуть антимонопольний контроль. Органом, що розглядає справи про недобросовісну конкуренцію, є Антимонопольний комітет України, який має свої відділення по всій території України.
Конкурентоспроможність оцінюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами, необхідними споживачу, чи з параметрами виробу-зразка. При оцінці конкурентоспроможності можуть використовуватися диференціальний, комплексний і змішаний методи. Загалом конкурентоспроможність може бути визначена відношенням корисного ефекту до сумарних затрат, які містять витрати на придбання та експлуатацію (споживання товару), тобто до ціни споживання.
Для визначення ступеню відповідності конкурентоспроможності товару використовують одиничні та групові параметричні індекси. Диференційований метод оцінки конкурентоспроможності базується на порівнянні одиничних параметрів окремо взятого продукту і повного зразка (або потреби). Змішаний метод оцінки конкурентоспроможності базується на спільному використанні одиничних та інтегральних показників.
Конкурентоспроможність підприємств можна оцінити шляхом порівняння найбільш суттєвих показників їх діяльності. Результатом цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності.
Досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспроможності підприємства не може розглядатися як довготривала характеристика його ринкової позиції незалежно від ефективності його діяльності. Конкурентоспроможність є одним з вагомих показників стану підприємства як господарської (виробничої) системи, який визначає перспективи його подальшого розвитку, можливість досягнення стратегічних цілей та завдань. Слід знати основні етапи оцінки конкурентоспроможності організації: 1) визначення сукупності підприємств-конкурентів; 2) збір інформації про діяльність підприємств-конкурентів; 3) формування системи оціночних показників; 4) обробка інформації та отримання узагальнюючої оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.
Найбільш розповсюдженими методами оцінки конкурентоспроможності організації є: метод різниць, метод рангів, метод балів, метод еталону (графічний метод).