Перший Великий збір і заснування ОУН
Дата і місце 29 січня – 3 лютого 1929 р., Відень. Дійові особи Євген Коновалець (1891-1938; полковник і один із провідних лідерів «наддніпрянських» січових стрільців, відзначився в бойових діях 1918-1919 рр., 1921 р. очолив УВО, з 1927 р. на чолі Проводу українських націоналістів, з 1929 р. на чолі ОУН, співпрацював з кількома європейськими спецслужбами, зокрема литовською і німецькою, творець агентурної сітки ОУН, убитий у Роттердамі радянським агентом П. Судоплатовим); Микола Сціборський (1898-1941; головний ідеолог ОУН, талановитий публіцист, автор теорії «солідаризму» і корпоративного державного устрою, заступник Є. Коновальця, з 1940 р. в ОУН(М), убитий 1941 р.); Володимир Мартинець (1899-1960; здібний публіцист, член Верховної команди УВО в 1927-1933 рр., секретар і член Проводу українських націоналістів, головний редактор часописів «Розбудова Нації» і «Сурма», потім – «Українського слова»); Дмитро Андрієвський (1892-1976; східняк, інженер, прихильник УНР, в ОУН керував питаннями зовнішньої політики, публіцист); Дмитро Демчук (1895-1963; сотник армії УНР, провідний Легії Українських Націоналістів, обраний до складу Проводу українських націоналістів, референт ПУНу, в 1945-1955 рр. в’язень радянських таборів); Юліан Вассіїш (1894-1953; публіцист, філософ, один з ідеологів ОУН); Микола Капустянський (1879- 1969; східняк, ветеран Російсько-японської і Першої світової воєн, офіцер царської армії, згодом армії гетьманату та генерал-хорунжий армії Директорії, один із лідерів УВО, керував підготовкою вояків ОУН, після 1940 р. на боці ОУН(М)); головним суддею ОУН обрано Макара Кушніра (1890-1951; східняк, політичний і журналіст, дипломат, організатор пропагандистської роботи); головою Проводу ОУН на західноукраїнських землях було призначено Зенона Пеленського (1902-1979; видавець, політичний референат ОУН, співзасновник УГВР, у 1955-1967 рр. член редакції «Радіо Свобода»); його помічником призначено Степана Ленкавського (1904-1977; один із головних ідеологів ОУН, з 1941 р. референт пропаганди ОУН(Б), автор «Десяти заповідей українського націоналіста»); 1930 р. Крайовий провід очолив Юліан Головінський (1894-1930; УГА, активний член і один із лідерів УВО, вбитий польськими поліцейськими). Також значне місце посідали Роман Сушко (1894-1944; ветеран УСС, відіграв важливу роль у перемозі Директорії наприкінці 1918 р., двічі був комендантом УВО, вбитий агентом НКВС 1944 р.); Омелян Сеник (1891-1941; один із провідних діячів УВО, член Проводу ОУН, питання про його відставку за звинуваченням у зраді стало приводом для розколу ОУН 1940 р., убитий 1941 р., можливо, радянськими агентами чи членами ОУН(Б)); Ярий (1898-1969; один із головних військових помічників Є. Коновальця, вкрай спірна постать – агент абверу, а може, і радянських спецслужб). Наслідки події Утворення ОУН стало помітним кроком на шляху становлення українського націоналістичного руху XX ст. Водночас схильність багатьох засновників організації до тоталітарних ідеологій, «вождизму» пізніше дасться взнаки як самій організації, так і її симпатикам, героям і жертвам.
Історична пам’ять Добре відома в Україні подія (відображена в публіцистиці, художній літературі, засновникам ОУН встановлено кілька пам’ятників у західних областях України. Водночас сприйняття ОУН у різних частинах України і тим більше в сучасній Росії дуже відрізняється – від палкого захоплення до ненависті, що провокує конфлікти й сьогодні.