Національний інвестиційний потенціал
Джерелом внутрішніх інвестицій є фонд нагромадження, або та заощаджувана частина національного доходу, що спрямовується на розвиток факторів виробництва, а також фонд заміщення, який компенсує знос засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань. Іншим джерелом інвестицій є залучені капітали іноземних інвесторів. Усі інвестиційні складові в сумі становлять сукупні (валові) інвестиції і формують структуру засобів, що впливають на інвестиційну діяльність суспільства і визначають темпи економічного зростання. Чисті інвестиції – це сукупні інвестиції за мінусом амортизаційних відрахувань.
Інвестиції класифікуються за такими ознаками:
- видами, тобто змістом інвестиційних ресурсів;
- суб’єктами інвестиційної діяльності;
- об’єктами застосування;
- характером участі в інвестиційному процесі;
- формою власності на інвестиційні ресурси;
- ступенем ризику;
- регіональною належністю;
- термінами застосовування тощо. Як інвестиції можуть розглядатися:
- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
- рухоме й нерухоме майно;
- майнові права, що випливають із авторських прав та інших видів охорони інтелектуальних цінностей;
- сукупність технічних, технологічних, комерційних та ін. знань («ноу-хау»), документально зафіксованих, але не запатентованих;
- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
- інші цінності.
Суб’єкти інвестиційної діяльності визначаються формою власності на інвестиційні ресурси. Власність поділяють на приватну: кошти громадян, підприємств недержавної форми власності неурядових організацій; державну: кошти з державного бюджету, бюджетні кошти місцевих органів влади, державних підприємств та установ; іноземну: позичкові та кредитні ресурси, залучені з-за кордону.