Механізм банкрутства
Механізм банкрутства – це поділ капіталу з метою більш ефективного його використання як до, так і в процесі признання підприємства банкрутом. Матеріально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є стійка (понад три місяці) і значна (на суму не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати) неплатоспроможність. Процесуально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про банкрутство з комплектом передбачених законом документів.
Слід знати, що учасниками провадження у справі про банкрутство підприємства є: арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор); власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном); Фонд державного майна України і державний орган з питань банкрутства; представник органу місцевого самоврядування; представник працівників боржника. Розпорядження майном боржника – це обов’язкова судова процедура у будь-якій справі про банкрутство. Моделі діагностики банкрутства: 1) найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників американського економіста В. Бівера та німецького дослідника П. Вайбеля; 2) найбільш відомими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (1964), модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).
Важливо знати, що процес зовнішньої допомоги по уникненню банкрутства називається санацією, що спрямована на реструктуризацію боргів підприємства і виходу його з кризового стану. Метою санації є нормалізація господарської діяльності і попередження визнання підприємства-боржника банкрутом за рахунок фінансової допомоги чи реорганізаційних заходів.
Процес організації санації підприємства включає: розробку санаційної концепції та плану санації, проведення санаційного аудиту, менеджмент санації. Види санації: санація без залучення додаткових фінансових ресурсів, санація із залученням нового фінансового капіталу.
У разі, якщо підприємство не змогло залучити фінансові ресурси для розрахунку за своїми поточними зобов’язаннями, створюється ліквідаційна комісія, що далі розглядає справу боржника. Якщо проведена санація не дала бажаних результатів або зовнішня допомога є запізнілою, то господарський суд виносить постанову про ліквідацію підприємства і створення ліквідаційної комісії.
До складу ліквідаційної комісії входять: представники кредиторів, податкових інспекцій, Фонду державного і комунального майна. Склад ліквідаційної комісії призначається судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів.
Необхідно знати черговість задоволення вимог кредиторів, які передбачається здійснювати у два етапи: покриваються витрати господарського суду, покриваються витрати ліквідаційної комісії, покриваються витрати головного розпорядника майном, сплачуються кошти кредиторам, які надали майно під заставу; проводяться всі необхідні виплати працівникам по заробітній платі, здійснюються податкові платежі у місцеві і державний бюджети, сплачуються кошти кредиторам без застави майна, проводяться виплати акціонерам (власникам) по вкладеному капіталу, здійснюються інші виплати.