Про Український Фонд Підтримки Підприємництва

Художники також створюють свої «світи» – витвори мистецтва, в які глядачі можуть увійти всередину і відчути, що там щось відбувається. Так, шведський музей «Модерна музей» виставляє колосальних розмірів даму з пап’є-маше на ім’я Хон (Вона), усередині якої розміщуються пандуси, драбини, миготять вогні, лунають химерні звуки. Десятки музеїв Європи і США показують такі «світи» – фантастичні імітації штучно створених витворів, які різко порушують контакти людини з реальністю.

Будуються ігрові міста, що об’єднують у собі риси Діснейленда, всесвітніх ярмарків, мису Кеннеді, притонів Макао. Індустрія відчуттів швидко набуває поширення, змінює не тільки емоційні відчуття, а й моральні норми і цінності.

Оцінка етнічно-культурних інновацій належить до найскладніших у методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Етнічно-культурний ефект важко або неможливо виміряти, обмежуючись лише якісним його описуванням.

Етнічно-культурний ефект пов’язаний із соціальними наслідками науково-технічних інновацій.

І тому саме соціальні цілі культурних проектів мають превалювати у формуванні програм етнічно-культурної політики держави. Основним методом оцінювання етнічно-культурних інновацій залишається експертний метод.

Експертиза очікуваних наслідків нової культури може бути організована в таких формах: • індивідуальна і/або колективна експертиза із залученням кваліфікованих фахівців різних сфер діяльності; • соціологічні опитування населення; • всенародні референдуми щодо впровадження інноваційних проектів нової культури, які торкаються інтересів різних верств суспільства, окремих регіонів. Кінцевим результатом інноваційної діяльності є розробка та реалізація інноваційних програм і проектів.

Упровадження інновацій у будь-якій галузі економіки потребує фінансових витрат.

Для того щоб увести нові виробничі потужності, опанувати нові технології, виробництво нових товарів, підвищити ефективність діяльності організації та одержати додатковий прибуток, необхідні інвестиції. Основними джерелами інвестицій є власні кошти (статутний капітал, амортизаційний фонд, фонд накопичення, резервні фонди, нерозподілений прибуток підприємства або кредити).

Інвестиційна діяльність здійснюється в умовах невизначеності, особливо коли приймається рішення про впровадження нових технологій і розширення основної діяльності підприємства на новій технічній базі, новому ринку тощо.

Інвестиційні рішення, як правило, приймаються за умов, коли існує кілька альтернативних інноваційних проектів, які розрізняються за видами і обсягом необхідних коштів, часом окупності та джерелами залучення коштів. Виходячи з цього, прийняття рішення передбачає вибір одного з проектів на основі певних критеріїв, яких може бути кілька, а їх вибір може бути довільним.

Тому виникає ризик, пов’язаний з прийняттям того чи іншого інвестиційного рішення.

З метою запобігання будь-якому ризику використовують відомі у світовій і вітчизняній практиці формалізовані методи оцінювання інноваційних проектів. У літературі описана достатня кількість методів, за допомогою яких здійснюється порівняльна характеристика одних проектів з іншими, виявляються економічні переваги і привабливість проекту для його учасників.

Одним із найпростіших методів, який широко використовується, є метод відбору інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв.

Сутність його полягає в такому: розглядається відповідність проекту кожному з установлених критеріїв і за кожним критерієм оцінюється проект. Метод дає змогу виявити всі переваги та недоліки проекту і гарантує, що жоден з критеріїв, які необхідно взяти до уваги, не буде забутий.

Критерії можуть відрізнятись залежно від конкретних особливостей галузі чи організації, їх стратегічної спрямованості. При складанні переліку критеріїв використовуються лише ті, які безпосередньо відповідають цілям, завданням і стратегії організації.

Після попереднього відсіву, проекти необхідно порівняти між собою і ранжувати за ступенем відносної привабливості відповідно до раніше вибраного критерію.

У разі необхідності формалізації результатів аналізу проектів за переліком критеріїв використовується бальний метод оцінювання проекту.

Для цього окреслюються найважливіші чинники, що визначально впливають на результати проекту (складають перелік критеріїв).

Критеріям надається значущість залежно від їхньої відносної важливості.

Відносна значущість чинників – «дуже високий», «високий» і т. д. – виражається кількісно.

Загальну оцінку за даним методом одержують, перемноживши вагові ранги критеріїв на відносні значення чинників. Одержані оцінки чинників не можна вважати абсолютно достовірними.

Це пов’язано із суб’єктивністю підходів під час визначення коефіцієнтів значущості кожного чинника і присвоєння числових значень кожному з критеріїв.