Про Український Фонд Підтримки Підприємництва

Необхідно зрозуміти, що діагностика – це не одноразовий акт, а процес, який здійснюється в часі і просторі. Процес діагностики – дослідницький, пошуковий, пізнавальний, орієнтований на перспективи подальшого розвитку діагностованого об’єкту. Завдання діагностики полягає у визначенні управлінських рішень, які спрямовані на налагодження роботи всіх елементів системи та способів їх реалізації та мінімізацію впливу шкідливих відхилень критеріальних значень.

Підсумком будь-якого дослідження є результат – діагноз стану об’єкту діагностування. Існують наступні методи діагностики: аналітичні, експертні, динамічне і лінійне програмування.

Науковці виділяють у залежності від мети діагностики і форми відображення її результатів окремі напрями діагностики. Перший напрям діагностики пов’язаний із розробкою методів вирішення завдань.

Другий напрям діагностики в управлінні пов’язаний з побудовою моделей соціально-економічних систем і процесів діагностики. Третій напрям діагностики припускає аналіз існуючих діагностичних систем, виявлення принципів їхньої побудови і розробку методів рішення, оцінку оптимальності.

Одним із перспективних напрямів в економічній діагностиці є експертна фінансова діагностика і діагностика банкрутства, результати яких складають інформаційно-аналітичну основу системи управлінського обліку. Економічна діагностика являє собою стійкий зв’язок умов діагнозу і його верифікованого результату. У процесі проведення діагностики для визначення базових параметрів відбувається формалізація правил збору і обробки сформованих потоків інформації (інвентаризація складу, зв’язків, переліку реквізитів тощо).

У залежності від терміновості вирішення проблеми і швидкості встановлення діагнозу виділяють оперативну і стратегічну діагностику. Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обгрунтування поточних, оперативних управлінських рішень.

Мета проведення стратегічної діагностики – оцінка ефективності обраної стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства за окремими напрямами його діяльності, оцінка сильних та слабких сигналів, що отримує підприємство із зовнішнього середовища. Метою бізнес-діагностики є виявлення найбільш важливих проблем у діяльності підприємства та розробка на цій підставі програми коротко – та довгострокових заходів, що дадуть можливість підвищити ефективність та фінансові результати діяльності підприємства. Головною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття поточних та стратегічних управлінських рішень на всіх етапах життєдіяльності підприємства.

Діагностика передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які включають до складу системи моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства. Виокремлюють окремі види діагностики кризового стану та загрози банкрутства: внутрішня (здійснюється з ініціативи керівництва підприємства та його власників) і зовнішня (ініціатором проведення якої можуть бути кредитори, потенційні санатори та інвестори підприємства).

Схема діагностики кризи розвитку підприємства: оцінка кризового стану, визначення факторів кризи, визначення масштабу факторів, формування принципів зміни впливу факторів, розробка методів усунення проблеми (зміна видів діяльності, зміна структури, зміна параметрів господарської системи), розробка прогнозу, оцінка результативності змін. Необхідно зрозуміти, що типами діагностики підприємства є: 1) встановлення належності об’єкту до визначеного класу чи групи об’єктів; 2) виявлення відмінностей об’єкту, що діагностується, від об’єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими. Провідні науковці виділяють стадії роботи з інформацією при діагностиці підприємства: 1. Стадія групування і узагальнення інформації – здійснюється її збір і групування методом класичного аналізу, визначається належність тієї чи іншої інформації до конкретної групи чи підгрупи, класу за принципом подібності та однорідності.

2. Стадія обробки матеріалу – здійснюється розрахунок індексів і визначення синтетичних показників для оцінки стану об’єкту, що діагностується, а також тенденцій і закономірностей його розвитку. 3. Стадія аналізу інформації – необхідна для одержання висновків про стан об’єкту, що діагностується, які можуть надаватися у формі тексту і доповнюватися графіками, таблицями, діаграмами та іншим ілюстративним матеріалом.