Діагностика інвестиційної привабливості
Фундаментальна діагностика інвестиційної привабливості об’єкта інвестування передбачає багаторівневе оцінювання за трьома напрямами: – макроекономічний аналіз країни, регіону розташування об’єкта інвестування; – аналіз галузі, в якій здійснює діяльність об’єкт інвестування; – аналіз об’єкта інвестування. Водночас така фундаментальна діагностика потребує значних витрат часу та ресурсів і не завжди виправдана з економічного погляду. Більшість інвесторів діагностику регіону базування та галузі функціонування реалізовують в експрес-режимі, оскільки її результати не вирішальні під час прийняття рішення стосовно інвестування коштів у конкретне підприємство.
Інвестори керуються переважно критеріями дохідності й прибутковості вкладання капіталу в конкретне підприємство. В Україні для діагностики інвестиційної привабливості підприємств основною є “Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій”, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23 лютого 1998р. № 22. Згідно з цією методикою визначення інвестиційної привабливості підприємств відбувається через інтегральний показник, де відтворено значення інших показників, скоригованих відповідно до їхньої вагомості й інших чинників.
Під час визначення інвестиційної привабливості через зазначену інтегральну оцінку використовують групи показників, котрі задовольняють вимоги міжнародного меморандуму IASC (International Accounting Standarts Commitec), а саме – показники оцінки: 1. Майнового стану інвестованого об’єкта – активна частина основних засобів; коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття. 2. Фінансової стійкості (платоспроможності) інвестованого об’єкта – (власні оборотні засоби, власні довгострокові й середньострокові позикові джерела формування запасів та витрат, загальна сума основних джерел формування запасів і витрат, робочий капітал, маневреність робочого капіталу, коефіцієнт незалежності, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансової стійкості, показник фінансового левериджу. 3. Ліквідності активів інвестованого об’єкта – поточний або загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості, коефіцієнт абсолютної ліквідності, норма грошових резервів (за наявності у підприємства цінних паперів), коефіцієнт покриття періодичних виплат.
4. Прибутковості інвестованого об’єкта – коефіцієнт прибутковості інвестицій, коефіцієнт прибутковості власного капіталу, операційна рентабельність продажу, коефіцієнт експлуатаційних витрат, коефіцієнт прибутковості активів. 5. Ділової активності інвестованого об’єкта – продуктивність праці, фондовіддача, оборотність коштів у розрахунках, коефіцієнт оборотності коштів у розрахунках, оборотність виробничих запасів, коефіцієнт оборотності виробничих запасів, оборотність власного капіталу, оборотність основного капіталу. 6. Ринкової активності інвестованого об’єкта – дивіденди на одну акцію, коефіцієнт цінності акцій, рентабельність акцій.
Для встановлення інтегрального значення показника інвестиційної привабливості розраховують: вагомість кожного показника у відповідній групі, зауважуючи групову вагомість; частку варіаційного розмаху для кожного показника у відповідній групі на прийняту кількість одиниць у множині; проранжироване значення кожного показника з відповідної групи. Діагностика інвестиційної привабливості за названою “Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств має такі переваги: – в одному показнику інтегровані різні за назвою, одиницями виміру вагомістю та іншими характеристиками показники; – кілька десятків показників охоплюють практично всі напрями та сфери господарської діяльності підприємства. Однак вона містить і певні недоліки: – отримані великі масиви значень показників фактично не дають змоги дійти кінцевого висновку про рівень інвестиційної привабливості; — не наведено шкали інтегральних показників, за якою можна визначити фінансовий стан підприємства; – існує складність розрахунків через наявність великої кількості коефіцієнтів у групах; – не враховано індикаторів капіталізації компанії, розвитку та захоплення ринків; – фінансові показники ґрунтуються на інформаційній базі недіючої фінансової звітності та ін.